«Фінмоніторинг за 340 000 грн»: чому нотаріус перевіряє після банку

«Банк уже перевірив кошти» — один із найчастіших аргументів, які я чую перед посвідченням договору. Для клієнта він звучить логічно: якщо гроші пройшли через банк, навіщо повторно пояснювати їх походження нотаріусу?

Перевірка банку завершує процедуру банку. Перед посвідченням договору нотаріус проводить власну оцінку операції, збирає документи та обґрунтовує своє рішення. Закон покладає ці обов’язки на кожного суб’єкта фінансового моніторингу окремо.

Банк і нотаріус відповідають за різні частини операції

Банк бачить рахунки, платежі, фінансову поведінку клієнта та документи, подані саме банку. Нотаріус працює з іншою подією: встановлює сторони й представників, перевіряє право власності та повноваження, з’ясовує структуру угоди, її мету, учасників і джерело коштів у контексті конкретного правочину.

Обидві перевірки можуть спиратися на ті самі виписки, договори чи довідки. Кожна з них завершується окремим рішенням. Проведений банком платіж ще не дає нотаріусу готової відповіді, чи можна посвідчити конкретний договір.

Виписка з рахунку, кредитний договір або інший документ від банку стають частиною доказів, які оцінює нотаріус. Рішення та відповідальність залишаються за тим, хто посвідчує угоду.

Обсяг перевірки визначають операція та її ризик

Закон про запобігання та протидію легалізації доходів визначає операції, під час яких нотаріус виконує обов’язки суб’єкта первинного фінансового моніторингу. До них належать купівля та продаж нерухомості, операції з корпоративними правами, управління коштами чи іншими активами, залучення коштів для створення або діяльності юридичних осіб та інші передбачені законом випадки.

Сума є лише одним із факторів ризику. Нотаріус також враховує учасників, спосіб розрахунку, економічний зміст, зв’язки між сторонами, країни й активи, належність до політично значущих осіб, застосовані санкції та відповідність операції фінансовому стану клієнта. Підозра або обґрунтований сумнів потребують перевірки незалежно від вартості угоди.

Документи мають скласти послідовну історію походження коштів

Належна перевірка охоплює особу клієнта, учасників операції та економічний зміст майбутнього договору. Залежно від обставин нотаріус має:

• встановити клієнта, представника та його повноваження;
• з’ясувати кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;
• зрозуміти мету й характер операції;
• зіставити ціну, спосіб розрахунку та фінансовий стан учасника;
• перевірити джерело коштів або статків, коли цього потребує рівень ризику.

Склад документів залежить від цієї оцінки. Додаткові пояснення зазвичай потрібні, коли ціна не відповідає відомим доходам, гроші надійшли безпосередньо перед угодою, платником є інша особа або кошти пройшли кілька етапів.

Походження коштів підтверджує сукупність документів. Це можуть бути декларація про доходи, довідка про заробітну плату, договір продажу іншого майна, спадкові документи, кредитний договір, документи про дивіденди, підприємницький дохід та виписки з рахунків.

Кожен документ пояснює свою частину історії. Договір продажу показує, звідки виникли гроші; банківська виписка — коли вони надійшли та як переміщувалися між рахунками; кредитний договір — хто надав кошти й на яких умовах. Разом вони мають показати безперервний шлях від законного джерела до розрахунку за угодою.

Неповні відомості можуть перенести або зупинити угоду

Клієнт має надати інформацію і документи, необхідні для належної перевірки. Закон вимагає відмовитися від проведення операції, якщо неможливо встановити клієнта, представника або кінцевого бенефіціарного власника, клієнт не надає потрібних відомостей чи операція має неприйнятно високий ризик. За наявності підозри нотаріус також має право відмовити.

Незвичний платіж потребує пояснення до посвідчення договору. Якщо документи можна отримати пізніше, угоду переносять до завершення перевірки. Нотаріус також не завжди може розповісти клієнту про подання інформації до уповноваженого органу та пов’язані з цим заходи, оскільки закон обмежує розголошення таких відомостей.

Самостійна перевірка захищає й самого нотаріуса. Матеріали фінансового моніторингу зберігаються щонайменше п’ять років, щоб за ними можна було відновити перебіг конкретної операції та обґрунтування рішення.

Стаття 32 цього Закону передбачає за невиявлення або несвоєчасне виявлення операції, що підлягає фінансовому моніторингу, та порушення порядку її реєстрації штраф до 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — тобто до 340 000 гривень. Для інших порушень установлені інші санкції, а їх розмір залежить від характеру, тривалості та наслідків порушення.

Документи про кошти варто зібрати до дня підписання

Підготовка починається з опису майбутнього розрахунку. До погодження дати договору варто повідомити нотаріусу:

• хто саме сплачує кошти та з якого рахунку;
• з якого джерела виникла сума для угоди;
• чи надходили гроші нещодавно від продажу майна, кредиту, спадщини або іншої особи;
• чи проходили кошти через іноземні або кілька власних рахунків;
• які договори, виписки та довідки підтверджують цей шлях.

Документи краще передати завчасно. Тоді залишається час відновити відсутню виписку, пояснити переказ між рахунками або узгодити інший спосіб розрахунку.

Заздалегідь підготовлена історія походження коштів дає нотаріусу змогу завершити перевірку до дня підписання. Учасники приходять на угоду з погодженим розрахунком і документами, які цей розрахунок підтверджують.